Україні потрібен Виборчий кодекс, але більш повний, ніж у Молдови та Білорусі - Донецьке КВУ

Україна єдина країна з-посеред Молдови та Білорусі, яка й досі не має Виборчого кодексу. Проте, й він може не бути корисним, якщо не врахувати часові обмеження прийняття поправок до виборчого законодавства, притягнення порушників до відповідальності, голосування мобільних груп громадян та участь громадських організацій у виборчому процесі. Таких висновків дійшли аналітики Донецької обласної організації ВГО «Комітет виборців України» у результаті порівняльного аналізу чинного виборчого законодавства Білорусі, Молдови та України. 

Юридична сила виборчих кодексів Білорусі та Молдови є вищою ніж звичайний закон, а в Україні закон про місцеві вибори є звичайним законом. Найбільшою перевагою Кодексу є те, що він врегульовує вибори як на загальнонаціональному, так і на місцевому рівнях, встановлюючи практично однакові виборчі процедури для всіх видів виборів. Кодекс гарантує єдиний і стабільний порядок формування виборчих органів. 

Проте, спільною проблемою для усіх трьох досліджуваних країн є те, що жодна з них не встановлює часові обмеження щодо прийняття поправок до виборчого законодавства та їх введення у дію. Відповідно, виборче законодавство може змінюватися перед виборами. У той час як в Україні закон про місцеві вибори був прийнятий за півтора місяці до початку виборчого процесу, деякі поправки виборчих кодексів Білорусі та Молдови були прийняті менше ніж за рік до виборів.

Що стосується законодавчих гарантій участі громадських організацій у виборчому процесі, найбільш врегульованою формою участі є спостереження за виборами. Загалом перелік прав громадських спостерігачів за виборами у законодавстві Молдови та України аналітиками оцінюється як достатній на противагу переліку прав громадських спостерігачів, передбаченому законодавством Білорусі. Варто зауважити, що деякі права громадських спостерігачів у Білорусі залишаються декларативними. У той час як у Молдові та Україні процедура акредитації громадських спостерігачів за виборами є досить простою, реєстрація громадських організацій у Білорусі є проблемною.

Ефективність законодавчих механізмів попередження та протидії порушенням виборчого законодавства є різною у трьох країнах. Однак спільною проблемою для країн є слабкість правозастосування, зокрема притягнення порушників виборчого законодавства до відповідальності.

Закони України не врегульовують увесь обсяг правопорушень у ході виборчого процесу. У той же час, існують проблеми із застосуванням чинних норм законодавства, адже особи, які здійснюють порушення виборчого законодавства рідко притягуються до адміністративної або кримінальної відповідальності. Також Закони України не регулюють непрямий підкуп виборців. 

Позитивним кроком можна відзначити прийняття Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання і протидії політичній корупції (№2123а), що містить норму про державне фінансування політичних партій.

Законодавство Білорусі та Молдови закріплює гарантії та механізми реалізації права голосу мобільних громадян на виборах у місці, відмінному від місця їх офіційної реєстрації. Громадяни України не мають права голосу на місцевих виборах, якщо вони не мають офіційної реєстрації у територіальній громаді, у якій вони проживають на момент проведення виборів. 

Законодавство Молдови встановлює досить ліберальні положення щодо голосування ВПО. Однак у законодавстві України є деякі розходження: з одного боку, право голосу ВПО гарантується на законодавчому рівні; з іншого боку, закон про місцеві вибори не забезпечує механізми для реалізації цього права.

Аналітики Донецької обласної організації ВГО «Комітет виборців України» у цьому питанні виходом з ситуації бачать перегляд та лібералізацію підстав членства у територіальній громаді. Необхідно розглянути запровадження таких підстав як сплата податків, термін проживання у межах територіальної громади, довідка з місця роботи. Крім того, спростити процедуру зміни місця голосування на період проведення виборів за умови подання заяви із відповідним проханням від виборця. А також визнати довідку внутрішньо переміщеної особи (ВПО) законною підставою для зміни місця голосування.

 

Додаткова інформація:

Даний порівняльний проект досліджує чинне виборче законодавство Білорусі, Молдови та України, зосереджуючись на виборах, що відбулися в трьох країнах у 2015 році, а саме: місцеві вибори у Молдові (14 та 28 червня), Україні (25 жовтня та 15 листопада) та президентські вибори у Білорусі (11 жовтня). Аналіз охоплює декілька аспектів виборчого законодавства: положення, що регулюють участь громадських організацій у виборчому процесі; законодавчі механізми попередження і протидії порушенням виборчого законодавства; положення, що врегульовують право голосу внутрішньо переміщених осіб (ВПО), трудових мігрантів та інших мобільних груп громадян. Основною метою даного дослідження було вироблення законодавчих та політичних рекомендацій для вищих органів влади у Білорусі, Молдові та Україні щодо зазначених аспектів законодавства.

У ході дослідження використовувались якісні методи аналізу виборчого законодавства, а також експертні інтерв’ю, що проводились у трьох країнах. Дані були зібрані та оброблені аналітиками трьох громадських організацій: Правозахисного центру «Вясна» (Білорусь), Promo-LEX (Молдова) та Донецькою обласною організацією ВГО «Комітет виборців України» (Україна).